Монастирська гора: історія та легенди

Монастирська гора, розташована в самому серці Полтави, має давню і багатогранну історію, що тягнеться через століття. Ще до того, як на її вершину почали зводити будівлі, гора була святим місцем для давніх слов’ян. Саме тут стояло старовинне капище, яке слугувало алтарем для поклоніння язичницьким богам. Одним із головних божеств, якому приносили жертви на цій горі, був Перун — верховний бог грому і війни в слов’янському пантеоні. Люди здійснювали ритуали, підносячи треби та моління, просячи Перуна про захист і благословення.

Відтак, збереглася легенда, що й до сьогодні, коли погода ясна і спокійна, можна почути гуркіт грому, який начебто виникає, коли Перун, розгнівавшись на людство за те, що його більше не почитають, намагається відновити свою владу. Це пояснюється як невдоволення бога від того, що люди припинили свої молитви, і він таким чином намагається повернути свій вплив.

У середині XVII століття, на місці цього язичницького святилища, на замовлення полтавського полковника Мартина Пушкаря, було засновано Хрестовоздвиженський монастир. Пушкар, відомий своєю багатою спадщиною і великим впливом на території Полтавщини, став одним із ініціаторів будівництва цього важливого релігійного осередку. Монастир було освячено в 1650 році, і він став не лише релігійним, але й культурним центром, що відігравав важливу роль у житті міста.

З того часу Монастирська гора стала не лише місцем паломництва для віруючих, але й одним із символів Полтави. У монастирі збереглися історичні релікти, що нагадують про давні часи, і навіть сьогодні, проходячи повз, можна відчути дивовижну атмосферу, яка переплітається з історією язичницьких вірувань та християнської традиції.