Сліди минулого: чому Полтаві варто зберігати свою історичну архітектуру

Полтава має унікальну архітектурну спадщину, яка сьогодні опинилася під загрозою зникнення. Старі будівлі, що зберігають дух минулих століть, поступово руйнуються — або через байдужість, або через тиск сучасної забудови.

На вулиці Пилипа Орлика, 7 розташована найдавніша з відомих будівель міста. Точна дата її зведення залишається невідомою, однак ще на мапі 1805 року вона вже присутня. Архітектор Артур Ароян припускає, що будівлю могли спорудити між 1780 і 1805 роками. Відомо лише прізвище колишньої власниці — генеральша Селастельникова.

Цей дерев’яний будинок, стилізований під кам’яну класицистичну споруду, вирізняється величним портиком із шести доричних колон, зроблених зі справжніх дерев’яних стовбурів. Їх основа водночас слугує й ґанком. У Полтаві є лише ще одна схожа споруда — будинок Котляревського, нині музей.

Незважаючи на статус пам’ятки архітектури місцевого значення, який будівля отримала ще в 1992 році, її стан із кожним роком погіршується.

Цей випадок — не поодинокий. Поблизу, на тій самій вулиці, вже знесено будівлю музичних класів Феофанії Базилевич, а на її місці виросли сучасні новобудови. Для когось — інвестиційна привабливість, а для інших — втрата особистої історії. Адже ще донедавна тут діяла четверта музична школа, де юні полтавці навчалися грі на бандурі.

Архітектура формує обличчя міста. Саме історична забудова, архітектурні ансамблі, легенди та спогади створюють неповторне обличчя Полтави. Так, місто має розвиватися, з’являються нові житлові комплекси та комерційні об’єкти. Але без системного підходу до ревіталізації старих кварталів цей розвиток може коштувати нам справжньої ідентичності.

Не кожен старий будинок є архітектурною цінністю. Та водночас серед численних споруд є такі, що безумовно заслуговують на захист, реставрацію й нове життя. Завдання міської влади та приватних власників — знайти оптимальне рішення, яке дозволить зберегти пам’ятки, не заважаючи урбаністичному поступу.

Що роблять в інших країнах? У Німеччині, наприклад, держава ухвалює нормативні акти, надає фінансування, а власники відповідно — реставрують та охороняють будівлі, які мають культурну цінність. Це приклад вдалого партнерства громади, бізнесу та держави.

Справжнє обличчя Полтави — не у блиску нових мікрорайонів, а в збереженій архітектурі XVIII–XIX століть, у тих будинках, які пам’ятають старі часи, вулицях із легендами та кварталах, що зберігають атмосферу шляхетності й затишку.

Якщо ми не почнемо діяти вже зараз, через кілька років ці безцінні свідки минулого можуть зникнути назавжди.