Верховний Суд розгляне справу про конфлікт між прокуратурою та міськрадою щодо генерального плану Полтави

Апеляційний суд постановив, що технічні недоліки у погодженнях генерального плану Полтави не роблять його ухвалення незаконним. Проте прокуратура наполягає на скасуванні цього основного містобудівного документа та продовжує судову боротьбу.

Генплан у редакції 2020 року пережив кілька змін і редагувань. Його презентація відбулася в умовах карантину, а голосування за нього депутати проводили у форматі відеоконференції. Уже у 2021 році прокуратура подала позов до суду, вважаючи, що рішення міськради ухвалили з порушеннями.

Основні претензії прокуратури полягають у трьох моментах:

1. Відсутність остаточного погодження розділів про укриття та цивільний захист на момент голосування. Хоча відповідні погодження ДСНС і департаменту ОДА з’явилися пізніше, у середині 2021 року.
2. Офіційне рішення про межі історичного ареалу міська рада не прийняла, а погодження було здійснене лише листом, без сесійного голосування.
3. Голосування за генеральний план відбулося дистанційно — через відеоконференцію, хоча Регламент міськради дозволяє такий формат лише для надзвичайних випадків, а зміни до Генплану не вважалися терміновими.

Полтавський окружний адміністративний суд у січні 2025 року задовольнив позов прокуратури і визнав внесення змін до Генплану протиправним. Однак апеляційний суд став на бік міськради, визнавши, що депутати діяли у межах повноважень: проведено громадські слухання, екологічну оцінку, погодження в Міністерстві культури та державну експертизу. Відсутність деяких погоджень на момент голосування визнали не критичною, адже документи допрацьовувалися пізніше. Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення не є суттєвими і не підставляють під сумнів легітимність рішення міськради.

Прокуратура не погодилася з таким рішенням і подала касаційну скаргу до Верховного Суду, що відкриває новий етап юридичної суперечки.

Що ж стоїть за цією тривалою судовою тяганиною? З юридичної точки зору все виглядає як формальна боротьба через технічні нюанси. Прокуратура, за версією деяких джерел, слідує за процедурою, фіксуючи порушення й подаючи позови без огляду на практичні наслідки. У результаті запускається довготривалий процес, який споживає ресурси, але не має реального впливу.

Водночас з’являються припущення про потенційні махінації з генеральним планом. За даними наших джерел, управління архітектури начебто користується двома редакціями Генплану: старою — для відмов потенційним забудовникам, і новою — для «потрібних» проєктів. Наприклад, у 2009 році частину дубового гаю в селищі Яр передали під приватизацію без відповідних проєктів землеустрою, а потім змінили Генплан так, щоб легалізувати незаконну забудову.

Також відомий випадок із ботанічним заказником Гришкін ліс: площа заказника замірялась приватною фірмою як 30 га, тоді як реальна площа — 43 га. Хоча зусиллями активістів площу збільшили до 42 га, один гектар все ж зник.

Це демонструє, що Генплан — не просто містобудівний документ, а поле для різних інтерпретацій та впливів. Прокуратура має підстави ставити під сумнів окремі моменти, але у цій справі більшість претензій носять формальний характер.

Ще один важливий аспект — терміни оновлення генерального плану. Зазвичай його оновлюють кожні 5 років, але через війну в Україні цей процес може відтермінуватися. При цьому внесення змін у межах чинного Генплану дозволяється, і у Полтаві це практикують, що робить документ гнучким і не «священним».

Отже, боротьба за полтавський генеральний план — це поєднання формальних юридичних аргументів із політичними та економічними інтересами. Поки що справа перебуває на стадії касації, а доля головного містобудівного документа міста залишається невизначеною.