Страху у вогні немає: історія полтавського рятувальника Валентина Носа

«Страху у вогні немає, є тільки хвилювання»: історія полтавського рятувальника Валентина Носа

У рятувальному депо завжди відчувається особлива атмосфера – тут постійна готовність залишити все і виїхати на виклик. Варто лише задзвонити сигналу тривоги, і команда рятувальників одразу вирушає на місце надзвичайної ситуації. Начальник караулу Валентин Нос, який уже шість років бореться з вогнем і рятує життя, поділився своїм досвідом роботи в складних умовах, небезпечними викликами та особистою ціною, яку рятувальники платять за кожен день служби.

«Я ХОТІВ РЯТУВАТИ ЛЮДЕЙ І ЗНАВ, ЩО ЦЕ МОЄ»
Свою кар’єру Валентин розпочав у 2015 році, коли вступив до Національного університету цивільного захисту України. «Я вирішив стати рятувальником з власної ініціативи. Завжди прагнув допомагати людям і відчував, що це моє покликання», – розповідає Валентин.

Після чотирьох років навчання, він працював два роки у Гадяцькому районі, а з 2021 року перебуває в Полтаві. На сьогодні Валентин займає посаду начальника караулу 3-ї державної пожежно-рятувальної частини. Протягом своєї служби він зустрічався з багатьма викликами, але деякі з них запам’яталися надовго. «Серед найбільш пам’ятних випадків: пожежа в інституті зв’язку у Полтаві, велика пожежа п’ятиповерхівки на Баланівці та гасіння нафтопереробного підприємства у Кременчуцькому районі. Там одночасно горіло від 10 до 15 резервуарів», – пригадує рятувальник.

Під час одного з таких викликів Валентин зазнав опіків. «Ми забивали отвір у резервуарі з гасом, його пошкодило уламками під час вибуху. Гарячий гас витікав, і ми намагалися зупинити витік. Температура була такою високою, що я отримав опіки. Це було справді небезпечно», – ділиться він.

ПОЖЕЖА ПІСЛЯ ПРИЛЬОТУ: ДОБА БЕЗПЕРЕРВНОЇ РОБОТИ
Рятувальники стали одними з перших, хто приїхав на місце пожежі в інституті зв’язку після ворожого прильоту. «Ми прибули відразу після удару. Було багато постраждалих і на жаль, загиблих. Працювали без зупинки цілу добу – з ранку до опівночі», – розповідає Валентин.

Рятувальники працювали в складних умовах: температура перевищувала +30°C, важке захисне екіпірування та постійний стрес. «В перервах між гасінням хтось міг просто впасти на землю і заснути на кілька хвилин. Волонтери приносили подушки і намагалися допомогти чим могли. Їм ми дуже вдячні», – додає він.

ПРО СТРАХ І ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТИСК
Психологічне навантаження на рятувальників – надзвичайно велике. «Коли бачиш одночасно понад 50 загиблих – це важко описати словами. Люди з…

Це не просто робота, це – постійна емоційна напруга та стрес. Кожен виклик – це не лише професійний обов’язок, але й величезне випробування для душі. Рятувальники впевнені, що підтримка, якою вони користуються, допомагає впоратися зі зобов’язаннями та переживаннями. І хоча страх іноді й намагається добрати

Читайте також: В Полтаві відкрили меморіальну дошку Герою України Юліану Матвійчуку