Бій під Крутами: героїзм юнаків у боротьбі за незалежність України

29 січня 1918 року поблизу станції Крути на Чернігівщині стався один з найтрагічніших і водночас символічних боїв Української революції. Невеликий загін українських курсантів, студентів та добровольців намагався стримати наступ більшовицьких військ, які рухалися на Київ. Незважаючи на чисельну перевагу ворога, оборонці Крут змогли затримати противника на кілька днів — цей час виявився критично важливим для міжнародного визнання Української Народної Республіки.

НАСТУП НА КИЇВ І ПЕРШІ БОЇ
На початку січня 1918 року більшовицькі війська захопили контроль над Харківською, Катеринославською та Полтавською губерніями й розпочали свій наступ на Київ. Процес йшов двома основними маршрутами: вздовж залізниці Харків — Полтава — Київ та з боку Курська через Бахмач у напрямку української столиці.

Центральна Рада мала обмежені військові ресурси. Її основною підтримкою виступали українізовані підрозділи колишньої російської армії та добровольчі формування — курінь Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця, загони Вільного козацтва і Гайдамацький Кіш Слобідської України, який очолював Симон Петлюра.

ОБОРОНА СИЛАМИ ЮНАКІВ І СТУДЕНТІВ
Після важких боїв за станцію Бахмач українські війська змушені були відступити до станції Крути. Саме там отримали підкріплення — курсанти Першої Української юнацької школи імені Богдана Хмельницького у складі близько 400–450 осіб, а також перша сотня студентського добровольчого куреня Січових стрільців, що налічувала понад сто юнаків. До них приєдналися й місцеві добровольці з підрозділів Вільного козацтва з Ніжина. Багато з цих студентів не мали належної військової підготовки і були гірше озброєні, однак все ж стали на захист.

Всього під Крутами знаходилося близько 500–520 українських військових. В їхньому арсеналі було до 16 кулеметів і одна гармата, встановлена на залізничній платформі.

На противника виступали більшовицькі сили, чисельність яких сягала до 4 800 осіб, серед яких були й матроси з балтійських регіонів. Ворог мав значну перевагу в артилерії та озброєнні.

Протягом всього дня 29 січня українські підрозділи успішно стримували наступ, ведучи важкі бої за станцію і навколишні позиції. Незважаючи на втрати, оборонці змогли організовано відступити в темряві, уникнувши повного оточення.

Під час відступу група з 27 студентів і гімназистів, що була в резерві, потрапила в полон. Наступного дня всі вони стали жертвами розстрілу або катування. У подальшому їх перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві, яка стала знаковим місцем національної пам’яті.

Згідно з сучасними оцінками, втрати українських сил під Крутами коливалися від 70 до 100 загиблих, серед яких було багато студентів і гімназистів. Втрати більшовицьких військ, за різними даними, становили приблизно 300 осіб.

Ця битва стала символом героїзму і самопожертви молоді, яка боролася за незалежність України. Вона залишила глибокий слід в історії українського народу, нагадуючи про важливість боротьби за свободу.

Читайте також: Історична лекція у Полтаві до Дня пам’яті Героїв Крут 31 січня