Полтава для людей: наскільки комфортне місто для щоденного життя

Чи комфортно мешкати в Полтаві? Це питання періодично виринає в дописах під новинами, у бесідах на зупинках чи в розмовах між знайомими. З одного боку, місто невелике, затишне, має давню історію, багато зелені та спокійний темп життя. Але реальний комфорт визначається не лише архітектурою чи розташуванням, а й тим, як організований повсякденний побут: чи ходить тролейбус, чи можливо пройти вулицею з дитячим візком, і чи знайдеться місце, де присісти відпочити.

Громадський транспорт у Полтаві є, але не завжди його можливо передбачити. Незважаючи на те, що останнім часом закупили нові тролейбуси з кондиціонерами, питання інтервалів та графіка залишаються болючими. Люди з Алмазного, Огнівки або з Садів-2 постійно скаржаться на великі перерви в русі, переповненість, а ввечері — на майже повну відсутність транспорту. Маршрутки не завжди дотримуються розкладу, не видають квитків, а автобуси — рідкість в деяких районах. Центр Полтави, звісно, має кращу ситуацію — звідти можна дістатися в будь-який кінець міста, але проживання на околиці — це часто про пересадки і тривале очікування. Табло на зупинках поки що залишаються швидше винятком, ніж правилом.

Ще один індикатор — двори. Там, де мешканці об’єдналися та створили ОСББ, — трапляються комфортні, облаштовані простори. Але переважно двори в Полтаві — це автівки на газонах, поламані гойдалки, темрява після заходу сонця та лавки, яким по тридцять років. В центрі чи в нових будинках — зовсім інша картина, але такі місця скоріше виняток. Час від часу активісти намагаються щось змінити через бюджет участі або ініціативи з благоустрою, але систематично цим ніхто не займається.

Коли виходиш за межі центральних вулиць — помітно різницю. Тротуари вузькі, зруйновані, не пристосовані для людей з інвалідністю або візками. Освітлення — точкове, переходи — не завжди помітні вночі. В центрі з цим краще: там можна прогулятися, відпочити, випити кави. Але комфорт у місті не повинен бути лише для туристів чи мешканців “історичної частини”. Простір має бути дружнім і для літніх людей, і для дітей, і для тих, хто мешкає в панельних районах.

Навіть така, на перший погляд, дрібниця як лавка може багато сказати про ставлення до людей. В центрі Полтави їх достатньо — біля фонтанів, у парках, на головних вулицях. А от у районах Половки, Рибців чи Левади — знайти лавку часто складно. Або вона в поганому стані, або стоїть просто під палючим сонцем. Полтавці навіть створювали петиції, щоб просити міську владу встановити сидіння на зупинках чи у дворах. Іноді такі звернення спрацьовують, але знову ж — це не системне рішення.

Тож чи зручна Полтава для проживання? Мабуть, для когось — так. Спокійний центр, зелень, порівняно невеликий розмір, знайомі обличчя, повільний ритм — все це приваблює. Але для багатьох полтавців комфорт — це щоденна боротьба. За тролейбус, за можливість пройти між автівками у дворі, за змогу присісти в тіні. Це не питання фінансів, а питання уваги. До людини, до її потреб, до дрібниць. І саме ці дрібниці формують те, що ми називаємо «жити комфортно».