Чиновники і депутати Полтави безкоштовно заряджають електромобілі за бюджетні кошти: чи справедливо це?

У Полтаві розгорівся суспільний резонанс навколо зарядки електромобілів чиновниками за рахунок бюджетних установ. У телеграм-каналі СК з’явилися фото, на яких видно, як у дворі Полтавської міськради заряджається Nissan Ariya 2023 року — службове авто, яким користується виконувач обов’язків міського голови Валерій Пархоменко.

За інформацією джерел, аналогічно користується електромережею міськради й Євген Дикань, який має власну Tesla.

Однак ситуація значно масштабніша. Журналісти «Фонтану» повідомляють, що отримали численні листи від мешканців, які обурені використанням електроенергії чиновниками без оплати в інших установах. За словами очевидців, електрокари безкоштовно заряджають у дворі Полтавської обласної ради, обласної військової адміністрації, а також навіть керівники шкіл та лікарень.

Скільки коштує зарядити електромобіль?

Зарядити електрокар у домашніх умовах коштує орієнтовно 300–400 гривень за повну батарею. Для чиновника, який не займається активними поїздками, цієї енергії може вистачити на 2–3 тижні, а то й на місяць. На перший погляд — дрібниця. Але якщо помножити цю суму на кількість автівок і місяців, виходить досить суттєва сума, яка втрачається з бюджету міста чи області.

Чи мають чиновники платити за електроенергію?

У соцмережах розгорнулася палка дискусія. Частина мешканців вважає, що державні службовці мають оплачувати електроенергію за свої електромобілі з власної кишені, як це роблять звичайні громадяни. Інші ж апелюють до того, що використання електрокарів — це екологічно, і така практика повинна підтримуватися державою.

Але виникає логічне питання: як обліковувати споживання електроенергії, якщо немає окремих лічильників, а зарядка відбувається з мережі закладів, що фінансуються з бюджету?

Необхідність прозорості та контролю

Проблема не лише в грошах, а в відсутності контролю та прозорості. Якщо чиновники не несуть відповідальності за використання ресурсів, це формує культуру безкарності і зловживання. Суспільство має право знати, на що витрачаються бюджетні кошти — навіть якщо це стосується кількох сотень гривень за електроенергію.