Старовинна вулиця Пилипа Орлика в Полтаві: що приховує колишня Дворянська

У самому серці Полтави, паралельно до вулиці Соборності, розташована одна з найдавніших вулиць міста — вулиця Пилипа Орлика, відома у минулому як Дворянська. Її історія бере початок із першої половини XIX століття, коли на місці розібраних міських валів почала формуватися нова забудова.

За словами історика Олександра Лимаря, забудова вулиці відображала смаки дворянства Полтави того часу. Тут переважав ампірний стиль з характерними елементами: симетричними фасадами, портиками, пілястрами, декоративною ліпниною. Частина будинків була дерев’яною, частина — цегляною, з елементами класицизму, адаптованими до міщанського середовища.

Одним із найстаріших житлових будинків на вулиці вважається оселя нащадків генеральші Селастельникової. Його архітектурні деталі — модульйони, сандрики, пілястри — збереглися частково, але все ще демонструють стиль епохи.

«Раніше будинок мав шість дерев’яних колон, нині збереглися лише чотири. В документах будівля значиться за двома адресами — колишньою Петровською і Дворянською», — зазначає історик.

Євбаз, ринок і зміни простору. Після знесення укріплень на території сучасного Сонячного парку ім. Євгена Браха, тут з’явився головний міський ринок. Він існував до 1870-х років і був відомий полтавцям як «євбаз» — єврейський базар. Це місце стало осередком стихійної торгівлі, що сформувала особливу атмосферу району.

На протилежному боці вулиці залишився будинок другої половини ХІХ століття, який з часом виконував різні функції: від благодійної їдальні та винної лавки до поліцейського відділку й прибуткового будинку.

Втрачені об’єкти й архітектурна трансформація. У ХХ столітті стиль забудови змінився. Нові будинки здебільшого не мали штукатурки, декоративне оздоблення зосереджувалося лише на головних фасадах. Колористика теж змінилася — переважали зелений, рожевий і вохристий кольори зі світлими акцентами на виступах.

Серед шедеврів, які збереглися частково, — особняк Наума Бахмутського, що, ймовірно, був створений архітектором Владиславом Городецьким. Будівля має риси романтизму та модерну. У 1928 році вона була передана товариству політичних в’язнів, після чого стала комунальним житлом.

Ще один втрачений архітектурний об’єкт — будинок музичних класів Феофанії Базилевич. Попри те, що він пережив обидві світові війни, на початку XXI століття його знесли, а на місці звели новобудову.

«У середині XIX століття на вулиці з’явилися громадські споруди — зокрема міські лазні, які використовували навіть після Другої світової війни», — додає Лимар.

Сучасність та втрачена ідентичність. Сьогодні вулиця Пилипа Орлика є прикладом конфлікту між історичним середовищем та сучасною забудовою. Колишня Дворянська, яка свого часу втілювала соціальний статус еліти міста, поступово втрачає свій архітектурний шарм і культурну унікальність через зведення типових житлових будинків XXI століття.

За матеріалами “Зміст“