Ветеранський спорт у Полтаві: шлях до відновлення та нових можливостей для військових

«Міцні духом»: як ветеранський спорт у Полтаві допомагає військовим повертатися до цивільного життя

У спортивній залі звичайної школи в Полтаві ветерани війни збираються кілька разів на тиждень. Це місце стало для багатьох більше, ніж просто тренувальний майданчик; тут формується атмосфера підтримки та взаєморозуміння. На тему значущості ветеранського спорту, людей, які його розвивають, а також про команду активістів «Міцні духом» ми поговорили з Олександром Драпаком, тренером з волейболу сидячи.

Олександр Драпак є майстром спорту міжнародного класу з волейболу сидячи, багаторазовим чемпіоном України, призером європейських чемпіонатів, переможцем Кубка світу та учасником двох Паралімпійських ігор. Він обрав спорт своїм покликанням уже понад 30 років і сьогодні концентрує свої зусилля на розвитку ветеранського спорту в Полтаві.

До 2012 року в Україні проводили чемпіонати з волейболу сидячи, але цей напрямок почав втрачати популярність. Олександр Драпак та організація «Інваспорт» у 2024 році вирішили відновити чемпіонат України, а згодом також створити ветеранську команду.

«Співпраця з ветеранським центром ГО “Міцні духом” виявилася продуктивною. Я усвідомлював, що серед учасників буде багато людей з травмами. Цей спорт є одним із шляхів реабілітації для них, і я взяв на себе відповідальність за цю місію. Разом з «Інваспортом» нам вдалося відновити чемпіонат України. Після цього з Артемом Погорілим ми вирішили сформувати команду, щоб залучати хлопців для реабілітації, гри та повернення до звичного життя», — зазначає тренер.

Перший візит до спортивної зали — це непростий крок для багатьох ветеранів. Однак, за словами Олександра, у команді панує позитивна атмосфера, і кожен, хто приєднується, стає частиною колективу однодумців.

«Ми запрошуємо не лише на волейбол сидячи, але й на ігри в петанк, організовуємо багато ветеранських змагань. Хлопці відчувають себе тут своєрідною сім’єю.

Крім того, ми активно залучаємо молодь. Проводимо турніри та залучаємо нове покоління. В Україні дуже багато патріотичних молодих людей. Вони бачать ветеранів, їхнє бажання жити, грати…»

У команді тренуються ветерани з різною історією та досвідом. Олександр ділиться історією одного з них, Артура Шевченка, який приєднався до команди у 25 років після ампутації лівої ноги.

«Артур прийшов до нас на свій день народження. Він спробував волейбол сидячи і вирішив залишитися. Займався з нами пів року і тепер вже входить до складу національної паралімпійської збірної України з волейболу сидячи. Такі історії надихають на подальшу роботу, адже більшість хлопців, які приходять, залишаються в команді. А ті, хто повертається до своїх міст після реабілітації, намагаються продовжувати займатися спортом», — підкреслює тренер.

Залучення нових учасників команди — це важливий процес, який потребує постійної уваги. Спільнота ветеранів підтримує незламний дух, допомагає адаптуватися до цивільного життя та відкриває нові горизонти для кожного. Ця ініціатива доводить, що спорт може стати потужним інструментом для відновлення та соціалізації. Це місце, де колишні військові можуть знайти нові

Читайте також: Чоловік підпалив колишню співмешканку на Полтавщині: жінка в лікарні з опіками