Боженка: історія полтавського мікрорайону на честь більшовика та терориста

Боженко — це український Чапаєв: історія полтавського мікрорайону, що прозвали на честь терориста і більшовика

У межах нашого щотижневого спецпроєкту ми розглянемо походження неофіційної назви мікрорайону Боженка. Колись на цій території розташовувалося поле та сміттєзвалище. З 1962 року тут почали зводити підприємства, а разом із ними і численні житлові будинки. На честь кого було названо масив, і чому варто повернути історичну назву, дізнавалися полтавські краєзнавці.

Цей житловий масив розташований на околиці Полтави — він фактично є межею міста та районом. Тут активно зводять новобудови і відкривають нові підприємства. Загалом цей куточок Полтави досить розвинений, проте досі залишається без офіційної назви. У побуті його називають за старою назвою зупинки, що знаходиться в самому центрі мікрорайону — Боженка, або за новою назвою — зупинка імені Данила Апостола.

Межі цього житлового масиву формують вулиця Європейська — колишня вулиця Кагамлика – Харківське шосе, на півдні межує з вулицею Комарова, яка тепер носить назву Польська.

У XIX столітті ця частина сучасної Полтави була перетворена на чисте поле. Але вже наприкінці XIX та на початку XX століття тут з’явилося поселення — хутір Мала Рудка.

Мала Рудка — це територія балки, яка впадає у систему Пушкарівської балки. Тут текла так звана “руда” вода — звідси й походить назва “рудка”. В Полтаві подібних рудок є кілька.

З часом хутір розширився, і з’явилися промислові підприємства, серед яких і “Берека”. Поблизу Кабищенців функціонував цегельний завод, а з іншого боку — міське сміттєзвалище, яке працювало до 30-х років XX століття.

Мала Рудка тоді була розташована з одного боку вулиці, що нині має назву Європейська (раніше — Кобилянської, ще раніше — Фрунзе). Праворуч, у напрямку Кобеляк, знаходилося сільське кладовище, яке після Другої світової війни стало міським — тепер відомим як Боженківське кладовище.

У 1929 році Мала Рудка набула статус передмістя Полтави.

Забудову цієї території розпочали за проєктом 1962 року. Тоді зупинку громадського транспорту назвали на честь більшовика Василя Боженка, і вже незабаром весь житловий масив почали іменувати так само. Це була звичайна радянська практика — називати зупинки і райони на честь “героїв” радянської ідеології, а не за історичними назвами краю.

Сьогодні цей житловий масив не має офіційної назви. Неофіційно його називають Боженка, бо зупинка в центрі мікрорайону колись так іменувалася. Хоча дев’яносто відсотків людей, які тут живуть, не знають про його історію та походження цієї назви. Тому зусиллями краєзнавців і активістів постає питання про повернення історичної назви, що відобразить традиції та ідентичність цього куточка Полтави. Важливо усвідомлювати, що історія назви мікрорайону може стати важливим елементом культурної спадщини міста. Таким чином, мікрорайон Боженка може бути не лише місцем проживання, але й носієм історії Полтави.