22 червня 1941 року: як початок війни змінив життя Полтавщини

Ранок 22 червня 1941 року розпочався для жителів Полтавщини, як звичайна неділя — спокійна, тепла, літня. Та саме того дня розпочалась одна з найтрагічніших сторінок в історії: Німеччина атакувала Радянський Союз, і ця війна миттєво втрутилась у повсякденне життя тисяч мешканців області.

Перша звістка про війну — через ефір

Вже зранку у Полтаві скасували всі місцеві радіопрограми. Ефір був повністю переданий РВ-1 — центральному каналу, який транслював тільки офіційні повідомлення з Москви. Лише о 12:15 у прямому ефірі виступив нарком закордонних справ В’ячеслав Молотов. Він офіційно оголосив про напад нацистської Німеччини.

«Війна увірвалась у наше життя ближче до полудня. Люди нічого не знали про бомбардування Києва, Одеси чи Севастополя, які вже сталися на той час. Лише після виступу Молотова всі зрозуміли масштаб трагедії», — згадував заслужений журналіст Василь Котляр.

Після цього почалась паніка: люди кинулися в магазини, скуповуючи сіль, сірники, мило, тютюн, крупи — усе, що могло згодитись у невизначені часи.

Медицина: швидке перепрофілювання міста

Того ж вечора в Полтаві почали відкривати перші евакогоспіталі — протягом 22 червня їх створили одинадцять. Згодом шпиталі розгорнули в усіх міських лікарнях і навчальних закладах. Найбільший із них — на 600 місць — організували у приміщенні тодішньої міської лікарні.

Аналогічна ситуація була і в Кременчуці. За словами лікаря Валентини Федько, події розвивалися стрімко — «у консультації, що працювала навіть у неділю, раптом почули, що Київ під обстрілами, і Молотов оголошує війну».

Перші нальоти і мобілізація

Вже 24 червня німецький літак атакував Гребінку — були поранені й загиблі. У Полтаві наступного дня бюро обкому партії ухвалило рішення про термінову мобілізацію. Черги утворились біля військкоматів — записувались переважно молоді чоловіки.

Призовний пункт діяв у будівлі нинішньої школи №39. До 26 червня до міського військкомату надійшло понад 900 добровільних заяв. Активно записувалися також викладачі й студенти Полтавського сільськогосподарського інституту — 24 студенти одразу подали заявки, а 56 студенток пройшли прискорені курси медсестер.

Навчання, радіозв’язок і формування армії

При обласному радіокомітеті розпочали курси радистів, і за три місяці підготували понад 50 спеціалістів для армії. Загалом лише за літо 1941 року до лав армії з Полтавщини пішли понад 8200 осіб. На їхній основі було сформовано 38-му армію, яка пізніше відігравала важливу роль у боях.

Втім, із часом ентузіазм згасав: ширилися випадки дезертирства, зростала кількість людей, які намагалися уникнути служби. У серпні 1941 року розпочалася нова хвиля призову — мобілізували навіть 18–19-річних юнаків і чоловіків до 46 років.

ППО і ополчення Полтавщини

У 44 районах області створили винищувальні батальйони. Один із перших сформували у Полтаві 1 липня. Його базою став клуб «Октябрь» на вулиці Гоголя, 10. Батальйон мав стрілецькі й кулеметні роти, а також санітарний та гранатометний взводи. Загальна кількість осіб у таких батальйонах — понад 8600, але бійці страждали від браку зброї.

У Котельві, наприклад, на весь батальйон було лише 13 гвинтівок і 37 мисливських рушниць. Найуспішніше діяли загони з Кременчука — саме вони знешкодили диверсійні групи біля села Заруддя та станції Потоки.

У 17 районах області вдалося створити загони народного ополчення. Серед найактивніших — ополченці Кременчука, які в серпні кілька днів утримували підходи до Дніпра. У Полтаві сформували власний батальйон — із трьома ротами, зокрема й із добровольців заводу та паровозоремонтного депо.

Бомбардування Полтави: перші атаки та втрати

Перший сигнал повітряної тривоги пролунав 19 липня, хоча ворожих літаків тоді ще не було. 21 липня німці вперше скинули бомби — ціллю був аеродром. Згодом нальоти стали регулярними:

• 28 серпня — перший підбитий німецький літак (зумів втекти);
• 30 серпня — 35 бомб скинуто на Київський район, зокрема — завод «Метал»;
• 2 вересня — ще 12 бомб, зокрема на єврейське кладовище.

В очікуванні масштабних руйнувань у липні було створено аварійно-відбудовчі загони. Вони працювали у складі 12 команд, базувались у підвалі на вул. Європейській. Їхні обов’язки включали евакуацію населення, оповіщення про тривоги, допомогу постраждалим.

Полтава перед окупацією: останні бої і барикади

До середини вересня ситуація загострилася. 18 вересня німецькі танки прорвали оборону і почали наступ на місто. Їх помітили з боку Решетилівки. Місто готувалося до штурму: зводили барикади, встановлювали протитанкові «їжаки», озброювали вікна для оборони.

«Полтава палахкотіла у вогні. Пахло димом і спілими яблуками — антонівка того року вродила рясно. Радянські бійці відчайдушно обороняли кожну вулицю», — згадував воєначальник Андрій Гречко.

19 вересня німецькі підрозділи 52-го корпусу увійшли до Полтави. Совінформбюро офіційно повідомило про втрату міста лише 30 вересня.

Полтавщина під окупацією: штаби, репресії та табори смерті

Полтава стала опорним пунктом Південного угруповання військ Вермахту. Тут діяли штаби групи армій «Південь» і 6-ї польової армії. За версіями істориків, штаб міг розміщуватись у нинішній будівлі міської ради або на розі Соборності та Європейської.

До Полтави приїжджали Гітлер, Альфред Розенберг і Еріх Кох. Область перетворилась на осередок терору, депортацій і розстрілів.

На Полтавщині діяли 60 місць примусового утримання. З них 7 — у Полтаві, а ще 48 — по області. У головному таборі на території колишніх артскладів одночасно утримували до 15 тисяч осіб. Загалом у полтавських таборах загинули близько 22 тисяч людей.

Полтавщина в червні 1941-го: злам епох і долей

22 червня 1941 року став днем, коли війна миттєво перекреслила спокійне життя Полтавщини. За кілька тижнів область перетворилася з тилового регіону на зону бойових дій, мобілізації, евакуацій та жахіть окупації. Важливо пам’ятати не лише про фронт, а й про тисячі цивільних, лікарів, вчителів, робітників і добровольців, які, не шкодуючи себе, боронили рідну землю.